Розділ 4 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ 4.1. Норми бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з цінними паперами Нинішній етап розвитку банківського бізнесу характеризується активізацією інвестиційної діяльності. Загалом інвестиції поділяють на дві об’ємні групи: реальні та фінансові. Зміст реальних інвестицій визначають витрати на матеріальні об’єкти: землю, устаткування, будівництво об’єктів виробничого призначення тощо, використовуючи які, власник може протягом тривалого часу отримувати стабільний дохід. Саме таке тлумачення економічного змісту інвестицій характерне для макроекономіки. З іншого боку, теорія виробництва і загалом макроекономіка розглядають категорію інвестицій як процес створення нового капіталу. В широкому розумінні поняття реальних інвестицій у практиці України пов’язують з категорією капітальних вкладень. У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто це — нинішні витрати, зроблені в розрахунку на майбутні економічні вигоди. Точніше, інвестиції трактують як обмін певної сьогоднішньої вартості на можливу, невизначену майбутню вартість. Предметом цієї публікації є дослідження питань бухгалтерського обліку саме фінансових активів, тобто фінансових інвестицій. В практиці українських банків ця категорія інвестицій зазвичай зводиться до операцій банків з цінними паперами (далі — ЦП), що є предметом торгівлі на фінансових ринках. Купуючи цінні папери, тобто здійснюючи фінансові інвестиції, комерційні банки надають їх емітентам ліквідні ресурси, розраховуючи в майбутньому мати економічну вигоду від володіння ними, В Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в установах комерційних банків України зазначено, що ЦП — це грошовий документ, який засвідчує право володіння або відносин позики та визначає взаємовідносини між особою, яка його емітувала та власником цінного паперу і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цього документу, третім особам. Це визначення вказує на низку важливих завдань методики бухгалтерського обліку операцій банків з ЦП. Передусім необхідно досягти максимальної інформативності і точності в системі бухгалтерських записів. Це сприятиме формуванню інформації на кожному етапі здійснення фінансової операції: від отримання права володіння, і відтак і доходу, до передачі іншим особам (юридичним та фізичним) грошових та інших прав, передбачених різними видами ЦП. Відповідно до Закону «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні випускаються та перебувають в обігу такі види ЦП: акції, облігації внутрішньої державної та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. В обігу можуть бути також похідні ЦП: форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони, а крім того, ЦП іноземних інвесторів. Зазвичай, купуючи цінні папери, банки розраховують на отримання доходу. Щодо характеру доходності ЦП можна поділити на дві категорії: Цінні папери з визначеним прибутком, які приносять процентний дохід. Це купонні цінні папери. Можливий також обіг ЦП з нульовим купоном; ЦП з невизначеним прибутком — акції тощо, які засвідчують право на паї. Вкладення банку в ЦП прийнято називати «портфелем ЦП». Портфелі формуються: на продаж; на інвестиції; для пайової участі (вкладень в асоційовані компанії); для вкладень в дочірні компанії, Здійснюючи фінансові вкладення, банк вирішує, до якого портфелю доцільно віднести придбані активи (ЦП), а саме: до портфелю на продаж чи на інвестиції. При цьому важливо враховувати: намір інвестора; характеристику ЦП; передбачуваний період зберігання. Зрозуміло, що намір інвестора визначається метою придбання ЦП: на продаж чи на інвестиції. Щодо характеристики, то тут діє єдиний аргумент: чи обертається даний вид ЦП на активному фондовому ринку. Якщо так, то придбаний ЦП зараховується до портфелю на продаж. Активність ри...